назад

Моршин і Євромайдан. За крок до свободи

18.09.2015

У перемоги, як відомо, багато батьків, лише поразка кругла сирота. Можливо, саме тому через 2 роки після Революції Гідності, коли її символи зневажливо зраджені політиканами та перетворилися для багатьох у беззмістовну картинку, варто ще раз повернутися до подій тих днів, щоб назавжди записати в історію імена людей, без яких Майдан неодмінно був би іншим.
Історію творять люди. Саме люди свідомо дали поштовх підняти голови, стати з колін. З пробудженням нації народилося «Суспільство Гідності». Ця революція закарбується в скрижалях історії.
Визначальними стали події й після Революції. Для українського народу - це важкий час випробувань на міцність, на право мати свою вільну і незалежну державу. Як писав Френк Герберт, «важкі часи і пригнічення необхідні, щоб народ гартував психологічні м’язи».
Продовжувати боротьбу в ці нелегкі години нам допомагають згадки про непереможну суть Майдану. Згадаймо: чи не тоді опускалися руки у цілковитій зневірі щось змінити? Однак Майдан вистояв, а значить – українці переможуть і нині.
Яскравим спомином про безкомпромісну боротьбу із режимом Віктора Януковича стали дні, проведені на Майдані. Тоді ми, моршинці, пліч-о-пліч із побратимами з інших регіонів України дали бій очманілим від влади бандитам і пройдисвітам. Проводили записи для поїздки в Київ, збирали кошти для підтримки учасників безстрокової акції протесту. Поки одні формували та відправляли групи в епіцентр акцій мирного протесту, інші спостерігали за подіями вдома, морально, молитовно та матеріально підтримуючи тих, хто поїхав.
Про маленький Моршин почула вся Україна, і не тільки… Саме завдяки людям, які їздили на київський Майдан. На Майдан їхали н за владою, туди ми їхали за Свободою. Всидіти вдома перед екраном телевізора просто не було сили. Кожен говорив собі: «Якщо не я, то хто?» І кожен переродився в людину надвисокої волелюбності. Чи зможе час або будь-які поневіряння викорінити здобуту Свободу з нашої свідомості?
Сьогодні варто вкотре згадати про важкі випробовування, які ми здолали на Майдані. Як мерзли люди, стоячи годинами на морозі, як одягали кільканадцять шкарпеток, аби не промерзнути до кісток. Підступний грудневий вітерець пробивався крізь куртку й теплий светр, пальці ніг от-от мали примерзнути до чобіт, рукавиці переставали зігрівати… Ніхто себе не шкодував, просто ми були впевнені у перемозі. Ми знали: залишать цей революційний пост не можна за жодних обставин, ми мали стояти до кінця, до перемоги!
На Майдані усі присутні «люди гідності» були миротворцями. Про це говорили, писали, розказували всі й усюди: ввічливість, доброта, любов до ближнього, мирна боротьба за істинну ідею. Саме лицарська культура притаманна українцям. Тому ті, хто були на Майдані, не могли бути іншими. Ми віримо, що ті історичні дні знаменували об’єднання знання і волі. На Майдані не з’ясовували стосунки , не докоряли один одному, не звертали увагу на діалект чи мову спілкування. На той час та й зараз, зрештою також основним є: ми разом, ми – нація, яка там зійшлася докупи й показала справжню міць єднання.
«Республіканці» пишаються, що долучилися до творення нової історичної місії України. Серед рішучих борців за Свободу під час революційних подій на Майдані не можна не згадати про одного з наших активістів - краянина Миколу Миколайовича Зелінського, який нині очолює моршинський осередок партії Республіканська платформа. Дякуючи його організаційним здібностям, полтавчани, які брали участь у подіях Євромайдану, отримали належну підтримку і зробили суттєвий внесок у перемогу Революції. Саме завдячуючи зусиллям Миколи Зелінському багатьом учасникам протестів для проживання та відпочинку після чергувань на бойових постах було надано місця в офісі Республіканської платформи, якою на той час керував нинішній голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський. Оскільки для нас, моршинців, місця було вдосталь, ми змогли допомогти нашим побратимам – стриянам, жидачівчанам. «Співпраця» не минулась дарма: з часом ми створили штаб Стрийської сотні з цілодобовим харчуванням.
Сьогодні, перед Україною постали нові виклики. Війна, боротьба із корупцією, проведення ефективних реформ… Саме зараз прийшов час «збирати каміння». Впевнені: саме напередодні місцевих виборах громадяни зможуть належним чином розібратися - хто є хто. Адже найкращий голос на виборах – голос розуму. Не забуваймо заради чого ми здобували Свободу під час Революції Гідності!
Ярослав Пукас «Степовий».

СОЙМИК РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ

СОЙМИК РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ

22.02.2016

Відеозвіт про засідання Центральної ради Республіканської платформи, що пройшло за давньою українською традицією у формі соймика – зібрання, які проводила українська шляхта і козацька старшина часів Речі Посполитої для вирішення нагальних проблем українського суспільства. Головне питання, що було обговорене під час соймика – написання нової народної Конституції України шляхом скликання Конституційних зборів.

Вінницька ОДА саботує створення обласного центру допомоги учасникам АТО – Романюк

Вінницька ОДА саботує створення обласного центру допомоги учасникам АТО – Романюк

01.02.2016

Вінницька ОДА саботує створення обласного центру допомоги учасникам АТО – Романюк.

Відбулася зустріч Тараса Стецьківа з голландськими журналістами.

Відбулася зустріч Тараса Стецьківа з голландськими журналістами.

01.02.2016

27 січня 2016 року член центрального проводу політичної партії Республіканська платформа Тарас Стецьків зустрівся з представниками голландських ЗМІ.

Що таке конституційні збори?

Що таке конституційні збори?

01.02.2016

Через два роки після Революції Гідності ми змушені констатувати: українська влада виявилася не готовою і не спроможною взяти на себе відповідальність як за внутрішні перетворення в країні, так і на гідну відсіч внутрішньому й зовнішньому агресору в Криму та на Донбасі. Більше того, українська влада веде політику постійних поступок як східному агресору, так і західним партнерам.