Голова політичної партії Республіканська платформа.

Член Центрального проводу політичної партії Республіканська платформа.

Народився 24 липня 1963 року у місті Львові. Батько Мирослав Миколайович (1929 р.н.) - вчений-агроном, працював завідуючим лабораторії НДІ землеробства і тваринництва західних реґіонів України. Мати Ніна Якимівна (1929 р.н.) - лікар-терапевт, зараз на пенсії. Дружина Мирослава Гаврилівна (1969 р. н.) - математик; син Олег (1981 р.н.); дочка Олеся (1994 р.н).

Отримав вищу освіту у Львівському сільсько-господарському інституті (1980-1985 рр.) за спеціальністю «вчений агроном». Одразу після закінчення інституту (1985-1987 рр.) пішов працювати головним агрономом у колгосп «Правда» (с. Золотилин, Костопільський р-н Рівненської обл.). З 1988 року  – інженер-агроном Львівського філіалу інституту Укрземпроект у м.Львові, в подальшому - молодший науковий співробітник відділу селекції Інституту землеробства і тваринництва західних реґіонів України у м.Львові. У вересні 1988 року стає членом Української Гельсінської Спілки.

У квітні 1990 року очолює Франківську районну організацію Української Республіканської партії м. Львова, а у липні цього ж року обирається головою секретаріату Львівської обласної організації Української Республіканської партії. З березня по червень 1991 року– референт секретаріату Української Республіканської партії у м.Києві.

З червня 1991-го по травень 1993 року на 2 і 3 з'їздах УРП обирається заступником голови партії. З 1993 року займає посаду голови Львівської обласної організації УРП. З жовтня 1995-го по серпень 1997 року – 1-й заступник голови партії, член редколеґії журналу «Республіканець»; в.о. голови секретаріату Української Республіканської партії. У березні 1994 йде на вибори у народні депутати України по Золочівському виборчому округу № 277 (Львівська область) від Української Республіканської партії. У першому турі набирає 14.97% і посідає 2 місце з 16 претендентів, а в другому турі - 36.64%, посівши друге місце.

У березні 1998 року - кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Європейський вибір України», №11 в списку. На час виборів - завідуючий відділом громадсько-політичного життя всеукраїнської газети «Наш час» (м.Львів).

Наступні роки присвячує діяльності в політичній партії «Наша Україна». У березні 2009 року бере участь у створенні нової політичної партії «Українська платформа», де згодом стає головою виконавчого комітету. 3 грудня 2011 року відбувся об’єднавчий з’їзд УРП «Собор» і партії «Українська платформа», на якому Олег Мирославович був обраний заступником голови партії Українська Платформа Собор. Також він очолив Секретаріат об’єднаної партії.

Володіє польською мовою. Захоплюється сучасною американською літературою.

Заступник голови політичної партії Республіканська платформа, член Центрального проводу, народний депутат України 2, 3, 4 скликань.

Народився 19 березня 1961 року в с. Рудники Снятинського району Івано-Франківської області в сім’ї репресованого. Закінчив Заболотівську середню школу Снятинського району Івано-Франківської області в 1978 році. У 1984 році отримав вищу освіту в Харківському авіаційному інституті, за спеціальністю інженер-механік з виробництва літальних апаратів.

У 1993 році закінчив Інститут державного управління та самоврядування при Кабінеті Міністрів України магістр державного управління. В 1999 році отримав юридичну освіту в Національній юридичній академії ім. Я. Мудрого.

Закінчив 6 курсів економічного факультету Київського Державного Університету ім. Т.Г. Шевченка. З 1984 до 1990 року працював на Жулянському машинобудівному заводі (зараз – Вишнівський завод авіації і ракетобудування) інженером-конструктором та майстром. У 1990 році працював інженером-економістом в кооперативі «Теплотехніка». З 1990-го до 1992 року – начальник планово-економічного відділу Київського експериментального виробничо-рекламного комбінату.

З 1992-го до 1993 року – завідувач сектору в Києво-Святошинській райдержадміністрації. З 1993 до 1994 працював головним спеціалістом відділу з питань власності та підприємництва Кабінету Міністрів України. З 1994-го по 1998 рік – народний депутат України ІІ скликання від Києво-Святошинського виборчого округу, голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності. З 1998-го по 2002 рік – народний депутат України ІІІ скликання від Ірпінсько-Києво-Святошинського виборчого округу, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. З 2002-го по 2005 рік – народний депутат України ІV скликання від Ірпінсько-Києво-Святошинського виборчого округу, член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

З лютого 2005 по травень 2006 року працював Головою Київської обласної державної адміністрації. У травні 2006 року безпідставно звільнений з посади. Постановою суду від 16 червня 2006 року Указ Президента про звільнення скасований і Президента зобов’язано поновити Євгена Дмитровича на роботі. Рішення суду вступило в силу, але не було виконано.

Аспірант Національної Академії державного управління при Президентові України. Член Всеукраїнського Комітету на захист української мови. У 2006 році обирався депутатом Київської обласної ради.

Член політичної партії Республіканська платформа.

Одружений, виховує доньку і двох синів.

Заступник Голови партії, Керівник Секретаріату

Народився 14 березня 1973 в місті Києві.
Першу освіту за фахом «експериментальна ядерна фізика» здобув на фізичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1990–1995). Пізніше отримав диплом магістра міжнародного менеджменту на факультеті менеджменту зовнішньоекономічної діяльності в Українській академії зовнішньої торгівлі (1998–2001).
В 1996-1998 роках займався підприємництвом. У 1998-2002 роках почав громадсько-політичну діяльність одним із засновників і членом президій Всеукраїнського громадського об’єднання «Нова генерація» та політичної партії «Нова генерація України», де працював на посадах віце-президента з інформаційного забезпечення, голови управління внутрішньої політики об’єднання та керівника секретаріату партії. В якості політтехнолога з 1999 року працював у 12 виборчих кампаніях різного рівня. Нині є президентом міжнародної благодійної фундації «Міжнародна гуманітарна академія», засновником і радником директора Міжнародного інституту гуманітарних технологій, членом президії ВГО «Європейський шлях» та трудовим арбітром Національної служби посередництва і примирення.
Нині працює доцентом кафедри парламентаризму та політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України (з 2010), кандидат політичних наук.
Має досвід державної служби на посадах головного консультанта відділу взаємодії з політичними партіями і громадськими організаціями Управління з суспільно-політичних питань Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України (2003-2005), радника Чернігівського міського голови (2006-2007), помічника-консультанта народних депутатів України (2007-2009).
Одружений, має доньку.

Член Центрального проводу політичної партії Республіканська платформа, народний депутат України 3-го скликання.

Народився в 1957 році в м.Луцьк.В 1979 році закінчив фінансово-економічний факультет Київського інституту народного господарства.

Після служби в армії, у період з 1981 по 1985 роки працював на посадах ревізора, старшого ревізора, головного ревізора, заступника начальника відділу Управління державних доходів Міністерства фінансів УРСР.

У 1985–1988 рр. — начальник централізованої бухгалтерії Управління громадського харчування Київського міськвиконкому. З 1988 по 1989 роки — заступник головного бухгалтера, в.о. головного бухгалтера, начальник відділу ВО «Укрживмаш»; начальник відділу об'єднання кооперативів «Ареал». З серпня 1989 року — директор «Київкоопбанк»; голова правління, президент, голова ради акціонерів АТ «Градобанк».

У 1998 році почав політичну кар'єру, отримавши перемогу на парламентських виборах в мажоритарному окрузі №74 (Закарпатська область). У парламенті перебував у фракції НДП (травень 1998 — червень 1999 року). Член Комітету з питань економічної політики, управління народного господарства, власності та інвестицій (з липня 1998).

Одружений, виховує двох дітей - дочку Ганну (1991 р.н.) та сина Романа (1985 р.н.).

Член Центрального проводу політичної партії Республіканська платформа, народний депутат України 4 скликання.

Народилася 2 березня 1948 року у с. Підгородне, Бродівського району, Львівської області.

З 1955 року до 1966 року навчалася у Гніванській середній школі (Тиврівський район, Вінницька область), яку закінчила із срібною медаллю. Закінчила факультет журналістики Київського університету ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю «журналіст» (1967-1972 роки).

З січня 1972 року – літературний працівник газети «Молодь України». З квітня 1977 – старший редактор Українського телебачення Держтелерадіокомітету УРСР. З 1981 – працівник літературного відділу газети «Вечірній Київ».

З листопада 1989 року – редактор відділу журналу «Пам'ятки України». З лютого 1992 року – завідувач відділу міжнародного життя газети «Українське слово». Шеф-редактор журналу «Жіночий світ» (з травня 1999 року).

Член Спілки Журналістів України (з 1977 року). Засновниця (1993 рік), Голова (1994--2006 роки), почесна Голова (з 2006 рік) Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги.

Засновниця, заступник Голови Національної ради жінок України (з 1999 року).

Член Проводу ОУН (з 1994 року); член Президії (з 1997 року), заступник Голови, голова Секретаріату Української Всесвітньої Координаційної Ради, (з 2011 року).

Член Центрального Проводу Української республіканської партії «Собор» (з 2000 року), з 2012 року – член Центрального Проводу політичної партії Українська Платформа Собор.

Народний депутат України IV-го скликання. Голова підкомітету з питань ґендерної політики Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Нагороджена почесною грамотою Верховної Ради України (2003 рік).

Член політичної партії Республіканська платформа.

Заміжня, має двох дітей.

Член Центрального проводу політичної партії Республіканська платформа.

Народився 1969 року в Києві. Кобзар, бандурист і лірник, керівник ансамблю «Хорея Козацька», заслужений артист України з 2008 року.

Виконує та реконструює традиційний кобзарсько-лірницький репертуар, значну частину якого становлять епічні твори – думи, козацькі псалми, лицарські пісні, духовна та світська лірика. Виконує пам’ятки старовинної музики та літератури Руси-України XV–XVIII ст. Постійний учасник етнографічних і культурних фестивалів («Країна мрій», «Трипільське коло» та інші). За фахом – мистецтвознавець.

В команді Республіканської платформи з 2012 року, відколи відгукнувся на пропозицію голови партії та увійшов до першої п’ятірки виборчого списку моральних авторитетів на виборах до Верховної Ради. Після того, як соціологічні опитування показали, що партія не подолає прохідний бар’єр, члени списку прийняли рішення знятися з виборчих перегонів, аби підвищити шанси на проходження до парламенту інших опозиційних демократичних сил.

Активний учасник національно-демократичних рухів початку 1990-х, Помаранчевої революції, Революції гідності 2014 року.

Одружений. Разом із дружиною Ніною виховує чотирьох дітей.

Член Центрального проводу політичної партії Республіканська платформа.

Народився 7 серпня 1981 року в селі Куропатники Бережанського району Тернопільської області.

У 1998 році з відзнакою закінчив Бережанську загальноосвітню середню школу №1 та вступив до Тернопільської академії народного господарства. Отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Економіка і підприємництво». У 2003 році здобув кваліфікацію магістра з «міжнародної економіки».

Навчався в аспірантурі Тернопільського національного економічного університету. У 2009-2012 роках працював помічником-консультантом народного депутата України Павла Жебрівського. Державний службовець сьомого рангу.

 2013-2014 роки працював заступником начальника відділення №92 ПАТ «Міський комерційний банк».

З серпня 2014-го до тепер обіймає посаду начальника управління інвестиційної, зовнішньоекономічної діяльності та міжнародного співробітництва в структурі Тернопільської облдержадміністрації.

Громадська робота: заступник голови Бережанської міської громадської організації «Рідне місто».

Член Центрального проводу політичної партії Республіканська платформа.

Народилась 1977 року в місті Києві. Має дві вищі освіти – юридичну (2000 рік) та психологічну (2007 рік), обидві здобула в Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка.

У 1994–2003 роках працювала на посадах юриста у ТОВ «Гідність», ТОВ «Інвестагропродукт», ТОВ «Аріана». У 2003–2006 роках — старший викладач кафедри правознавства історичного факультету Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.

З 2006 року за сумісництвом, а з 2007 року — в штаті працювала старшим викладачем кафедри цивільного права в Національному авіаційному університеті. З 2004 року займалась адвокатською діяльністю, фахівець медичного права. 17 квітня 2014 року призначена на посаду заступника міністра охорони здоров’я України.

Виховує доньку.

Член Центрального проводу політичної партії Республіканська платформа, народний депутат України 1 скликання.

Народився 2 грудня 1953 року в м. Коростені Житомирської області. В 1973 році закінчив Київський будівельний технікум, за спеціальністю «промислове та цивільне будівництво». Вищу освіту отримав у Київському інституті народного господарства - нині – Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана (1981 рік). В тому ж університеті навчався в аспірантурі та захистив кандидатську дисертацію (1987 рік).

Після закінчення технікуму (1973р.) і до 1975 року служив у Ракетних військах стратегічного призначення. Далі – навчання у вузі. Із 1980-го по 1987 рік – інженер-економіст Київського відділення ЦНДІТУ Мінпромприладу СРСР, науковий співробітник Української філії НДІ праці Держкомпраці СРСР (м. Київ). 1987-1989 роки - викладач економіки Житомирської філії КПІ.

1989-1990 роки – головний економіст Житомирського заводу «Вібросепаратор» Міністерства суднобудівної промисловості СРСР. В 1990 році на перших демократичних виборах був обраний депутатом Верховної Ради України першого скликання (1990-1994 рроки), яка прийняла Декларацію про державний суверенітет і проголосила незалежність України. Входив до опозиційної Народної Ради, виступав за перевибори Верховної Ради після проголошення незалежності України.

В тому ж році став першим демократично обраним мером Житомира. Під керівництвом Віталія Григоровича Житомир став першим містом Центральної та Східної (Наддніпрянської) України, яке 13 червня 1990 року за більш, ніж рік до проголошення незалежності, підняло над міською ратушею синьо-жовтий український прапор. Під рішенням міської ради про відновлення історичного (1444 рік) герба Житомира, також стоїть його підпис.

Будучи на посаді Житомирського міського голови ініціював та реалізував ряд актуальних політичних та соціально-економічних програм. Із 1993 по 1995 роки - Керівник групи радників виконуючого обов’язки Прем’єр-міністра України, Радник Прем’єр-міністра України. Успішно координував «Програму боротьби з гіперінфляцією» у найскладніші для економіки України 1993-1994 роки.

З 1995-го по 1997 рік – радник Голови Верховної Ради, заступник керівника Науково-експертного управління Верховної Ради України. У 1997 році Верховною Радою був обраний заступником Голови Рахункової палати України, де більше семи років займався фінансовим контролем законності, доцільності та ефективності використання державних коштів, експертизою Державного та місцевих бюджетів України, державних фондів.

З 2005 року по теперішній час - віце-президент інвестиційної компанії ПрАТ КІНТО - лідера фондового ринку, займається практичною реалізацією в Україні позитивного світового досвіду в сфері накопичувального пенсійного забезпечення, роботи фондів спільного інвестування.

Громадська та педагогічна діяльність: Із 1997 року Віталій Григорович читає курси та веде магістерські програми з економіки та фінансів в Національному Університеті «Києво-Могилянська Академія», має звання доцента. 1999 – 2004 роки – член групи експертів Національного «Звіту про людський розвиток» Програми розвитку ООН в Україні.

У 2001-2007 роках – член Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при Раді Національної безпеки та оборони України. 2005 – 2007 рр. – член групи міжнародних та українських експертів Комісії «Блакитна стрічка» Програми розвитку ООН в Україні. З 2010 року – член Редакційної ради щотижневика «Український тиждень». З 2011 року - член Центрального проводу партії Українська Платформа Собор.

Нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом», Грамотою Рахункової палати України «За заслуги в організації вищого державного фінансового контролю». Автор понад 70 праць з питань фінансів, економіки, державного фінансового контролю, соціального та пенсійного забезпечення, опублікованих в центральних виданнях, керівник авторської групи першого національного шкільного підручника «Економіка».

Член політичної партії Республіканська платформа.

Одружений, має двох дітей.

Член Центрального проводу політичної партії Республіканська платформа.

Народився у 1974 році у м. Звенигородка, Черкаської області. У 2001 році закінчив Києво-Могилянську академію, історик.

У 2006 році захистив дисертацію за фахом «Національна безпека держави» в Національному інституті проблем міжнародної безпеки, кандидат політичних наук. Працював журналістом у газеті "День" (1997-1999 рр.), оглядачем міжнародних програм Національної телекомпанії України (1999-2002 рр.).

У 2006–2010 роках — провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України.

Напередодні парламентських виборів в Україні 2012 року балотувався під четвертим номером у списку політичної партії Української Платформа Собор. Тоді партія ухвалила рішення про зняття списку кандидатів у депутати з реєстрації на користь опозиційних сил.

У 2012 році став лауреатом літературної премії в галузі публіцистики імені Джеймса Мейса.

є автором близько 70 наукових публікацій, близько 700 газетних і журнальних публікацій, 150 відеосюжетів; редактор 6 книг.

Також є автором трьох книг: «Ключ до історії України» (2005), «Навіщо Україні НАТО» (2006), «Історія України» (2010).

Одружений. Серед захоплень — гра в шахи та подорожі.

Член Центрального проводу політичної партії Республіканська платформа.

Народився 1955 року в місті Душанбе Республіки Таджикистан. У 1977 році закінчив Таджицький політехнічний інститут за спеціальністю «інженер-будівельник». У 2006 році отримав кваліфікацію «магістр зовнішньоекономічної діяльності» після навчання в Академії зовнішньої торгівлі України. У 1978-2006 роках проходив службу в органах державної безпеки СРСР та Служби безпеки України на посадах оперативного та керівного складу, має військове звання «полковник запасу».

У 2006-2008 роках обіймав високі посади в ТОВ «Татнафта-Укрнафтапродукт». У 2009-2010 роках працював заступником генерального директора, генеральним директором ТОВ «Житлово-комунальний союз України». У 2010-2011 роках - заступник міністра житлово-комунального господарства України, з 2011-го по 2013 рік – директор Департаменту житлової політики міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України.

Нині - приватний підприємець.